Ловля на живця з берега

Ловля на живця з берега надає рибалці чудову можливість добути великі екземпляри. Зрозуміло, що насадкою слугуватимуть живі рибки.

Рухи риби, яка наживлена на гачок, ускладнені, тому для голодного хижака вона особливо приваблива, і він на таку ласу здобич кидається відразу.

Найкраще на живця ловити в ті періоди, які передують сильним холодам. Тоді дрібних рибок стає все менше, а великі риби починають скупитися. Адже попереду зима, а їм потрібно накопичити свій запас жирку. Найсприятливішими для лову на живця є останні тижні осені. У цей час рибалкам вдається перехитрити обережних, але голодних хижаків, які готові заковтнути будь-яку дрібницю.

Під час лову на живця, найбагатшу здобич можна отримати в річках або озерах із повільною течією, які рясно поросли водною рослинністю. Там-то зазвичай і ховаються хижі риби, підстерігаючи здобич.

Живці

Як живців мисливці за щукою найчастіше використовують верхівку, уклейку, плітку, йоржа, карася, окуня, густеру, пічкура, краснопірку. Ця риба в наших водоймах не така цінна, дуже численна, і вилов її не завдасть особливої шкоди. Неприпустимо як живець використовувати молодь рідкісних і цінних порід.

Також не варто насаджувати на гачки дрібних щурят, короп’ят, головеньків, під’язків, підлящиків, коли в озері повно йоржів, окунів і пліток. Не варто привозити ротанів на водойми, в яких вони ще не водяться. Якщо ротанчик зірветься з гачка і приживеться на новому місці, то дуже скоро в цьому місці нічого на вудку вам не попадеться, крім самих ротанів!

Найкраще живець збережеться в спеціальних каннах або пластикових відрах. У поліетиленових мішках або в металевій посудині можна

суде вода на солнце быстро нагреется и рыба погибнет. Не стоит сажать в ведро много рыбок, потому что кислорода на всех может не хватить.

Найкращий спосіб – використовувати садок. Рибки, опущені глибоко у воду, та ще й у тіні дерев, довго збережуться живими. Крім сачка для лову живців також корисно мати кисневий балончик у спеціальній посудині для насичення води киснем, у якій будуть живці. Щоб живець рухався навколо волосіні, не заплутуючи снасть, використовуються вертлюжки.

Найживучіша риба – це карасі. Далі віддаємо перевагу піскарям, окуням, йоржам, краснопіркам, ну і густеркам, уклейкам і верховкам. Найкраще і найпростіше рибки зберігаються в похмуру погоду навесні та восени.

Способи лову на живця з берега

Ловля риби на живця з берега проходить досить просто. Живець вішається на поплавкову снасть, яка оснащена повідцем і хорошим гачком. Спокійно опускайте його в цікаві для вас місця і чекайте клювання хижака. Спіймати живця найпростіше легкою вудкою або підйомником-малявочницею.

На донку ловити теж не складно. На кінці волосіні вішаємо повідець, гачок і грузило, яке ковзає по волосіні. Рибка плаває на дні, коли закинуте грузило падає на дно, наскільки вистачить волосіні. Потрібно підтягнути грузило, щоб можна було обловити якомога більше простору.

Дуже вдало з берега на живця ловиться сом. Щоправда, він не любить усіляких сорожок, віддаючи перевагу йоржам. Хороший спосіб – посадити йоржа на трійник і запустити його у водойму на ніч. До ранку один сом, а то й кілька, обов’язково опиняться в одній снасті.

З берега на живця можна ловити також щуку, навіть без спінінга. Крізь невелику сорожку протягується повідець, з іншого боку прив’язується трійник.

Довго такий протягнутий живець не проживе, але буває, що щука може і через п’ять хвилин клюнути. Із живців також можна зробити наживку для лову з берега миня, особливо восени. Щоправда минь, як і сом, теж віддає перевагу йоржу.

Коли і де ловити?

Для лову хижих риб найкращий час – це на заході сонця і на світанку, коли починається полювання живоглотів за малявками. Найголовніша умова успішного лову на живця – це знання і пошук тих місць, де найчастіше зустрічаються хижі види риб. Для риболовлі найкращі місця вибирають, враховуючи спосіб життя хижаків. По-різному поводяться різні породи риб.

Краснопірка і карась прагнуть сховатися в очереті або водоростях, піскар і йорж – ховаються на дні, верхівка і плітка прагнуть до поверхні. Форель найкраще підстерегти в її мисливських угіддях – у вирах гірських потоків і річок.

Ці нюанси слід враховувати під час вибору живця, снасті та місця лову. Наприклад, якщо ви під час використання плітки або уклейки ставите на поплавкову вудку легкий вантаж, то спливаючи, рибки неодмінно заплутають снасть.

А якщо ви закинете вудку до водоростей, можете бути впевненими, що краснопірка або карась неодмінно в них заб’ються.

Живцева закидушка

Відрізняється живцева закидушка від звичайної тим, що тут застосовують знімні повідці й найчастіше металеві, особливо в розрахунку на щуку. При лові донної риби, з’єднаний із застібкою і вертлюжком поводок кріпиться на 20-25 см вище грузила. При лові щуки поводок від грузила краще кріпити на відстані 1,5-З м.

Живець акуратно насаджується через зябра. Верховка або уклейка майже відразу засипають, тому їх особливо не насадиш у такий спосіб. Можна спробувати підчепити під плавець, але робити закид потрібно дуже обережно. На снулого живця без руху може відреагувати тільки минь.

Для живця добре підійдуть піскарі, але за сильної течії вони можуть об’їсти черв’яків “великокаліберних” донок, які призначені для сороги. Універсальною і ходовою приманкою є плітка-сорожка.

Якщо до закидушки додати великий корковий або пінопластовий поплавок, то живець тоді перебуватиме біля поверхні або в середніх шарах води. Хватка жереха тут вірогідніша, але, найімовірніше, улов складатиметься зі щуки й окуня. На живцеві закидушки вночі з дна найчастіше ловиться минь, але можливий улов головня, великого язя.

Жерлиця-вудка

Берегові жерлиці можна досить успішно застосовувати на малих річках. Ставляться вони зазвичай неподалік від кущів і трави, але необхідно розрахувати довжину волосіні, щоб не дати змоги рибі піти в рослинність. Жерлиці-вудки зазвичай мають 3-4 метри волосіні, відрізняючись від озерних жерлиць-рогульок із 10-12 м волосінню.

Працює жерлица-вудка на самозасік за рахунок гнучкості вудилища, яким найбільше є звичайний вербовий прут. Щоб свіжозрізана рогулька була жорсткішою і не здавлювалася пружною волосінню, її потрібно трохи підв’ялити на сонці і вітерці.

Підвішується вона на кінчику вудилища з одночасним прив’язуванням ближче до комля страхувального шнура.

Преимущество этой снасти в том, что защемляя леску в расщепе рогульки, можно выставить различную глубину погружения живца. Леска выскальзывает из расщепа при хватке хищника и щука спокойно заглатывает живца, потому что запас лески составляет 3-4 м. Этой длины хватает на то, чтобы рыба проглотила живую приманку. Живца на течении нужно цеплять за губу, потому что живец при другой насадке может парусить и вращаться.

Живцева вудка

Для лову живцевою вудкою підійде будь-яке вудилище, краще жорстке. Волосінь бажано не товща за 0,5 мм. Поплавок підійде краще брати великий – кулястої або грушоподібної форми. Якщо такий не знайшовся, то поплавок можна виготовити самому із сухої соснової кори. Грузило він має утримувати приблизно з “оливку”.

Для закидання використовується ковзний поплавок, вільно підвішений за допомогою кільця на волосіні. Після закидання він упреться в обмежувальний вузлик на волосіні і займе положення, яке відповідає передбачуваній глибині. Вертлюжок із застібкою прив’язується до волосіні. Якщо у вас немає металевого або вольфрамового повідця, то повідець можна виготовити зі шматка плетінки або здвоєної волосіні.

Донна снасть

Ця снасть зазвичай завжди присутня в арсеналі рибалки. Оскільки вона не вимагає різких закидів, цю безперечну перевагу можна використовувати в лові хижака.

Живець на гумці відправляється у воду акуратно, без ривків і свисту волосіні. На сильній течії краще вибирати ями-плеса, оскільки амортизатор “гумки” вигинається і парусить.

Ця снасть добре себе показала на озерах, під час лову щуки й окуня. На гумку зазвичай ставлять вольфрамові або ніхромові повідці з трійниками. Повідці за допомогою застібок на вертлюжках кріпляться до основної волосіні.

Використовуючи ці нехитрі прийоми можна домогтися чудового улову прямо з берега.