Журнал о рыбаках и рыбалке Lovisam.net – онлайн-журнал о рыбках и рыбалке. Новости о рыбалке, интересные публикации о ловле рыбы в разное время года 
Людям, далеким від рибальських пристрастей у промислових масштабах, часто невтямки, що таке анчоус. Мало хто знає, що представники цього виду надзвичайно смачної та корисної рибки мешкають в Азовському та Чорному морях, а місцеві жителі та рибалки охрестили її хамсою. Великими розмірами ні чорноморська, ні азовська хамса не вирізняються: їхня довжина сягає максимум двадцяти сантиметрів.
Азовську хамсу ще називають “сіроспінкою” за світліше забарвлення, що відрізняє її від чорноморської.
Чорноморська “товарка” азовського делікатесу більш постійна у виборі місця проживання: вона проводить в однойменному морі як зиму, так і літо.
Її більша сусідка більш заповзятлива і схильна шукати “де краще”. В Азовському морі “європейський анчоус” проводить лише літо, а зимувати відправляється через Керченську протоку в Чорне море. Під час міграції вертка рибка стає легкою здобиччю хижих риб, які полюють на її ніжне м’ясо.
Безсумнівною перевагою хамси перед іншими промисловими мешканцями морів є її кількість.
На користь цього твердження свідчить дозвіл Комісії з рибальства на вилов у 2014 році вісімдесяти тисяч тонн плідної риби.
Хамса метає ікру під покровом ночі, за умови, що температура води прогрілася до плюс п’ятнадцяти градусів за Цельсієм.
При цьому самка хамси може вимітати до тридцяти тисяч ікринок, розділяючи цей процес на серії з кількох “підходів”.
Потім трохи подовжені ікринки вільно дрейфують у верхніх шарах води протягом двох діб, після чого з них викльовуються прозорі личинки. При, здавалося б, невеликому відсотку личинок, що виживають (від двох до шести з тисячі), кількість особин залишається достатньою для людського промислу.
Хамса не довгожитель, максимальний вік особини цього виду – три-чотири роки. За такий короткий термін вона нереститься від двох до трьох разів.
Ще на початку нашої ери кримські рибалки продавали хамсу римлянам і грекам. Записи давньогрецького історика і географа Страбона свідчать про те, що понтійська риба була другим за вживанням у їжу товаром, а перше місце традиційно займав хліб.
Хамсу цінували настільки, що були випущені золоті монети з її зображенням, названі “понтійською рибкою”.
І в наші дні хамса, завдяки її відносній дешевизні та смаковим якостям, є одним з продуктів, які активно експортуються. З хамси роблять паштети, смачну пасту, тушонку, нею фарширують оливки, використовують для приготування рибного борошна для худоби.
На російському ринку хамсу можна зустріти переважно у двох видах: традиційно солону і свіжоморожену.
Хамса – воістину риба-лікар. Вживання її в їжу можливе з дрібними кісточками, які благотворно впливають на кісткову тканину людини. Крім того, вона рекомендована людям з підвищеним рівнем холестерину, які страждають порушенням серцевого ритму, схильним до нападів стенокардії.
Для людини, чий організм уражений злоякісною пухлиною, ця непоказна рибка – надія на одужання, оскільки кислоти Омега-3, що містяться в ній, запобігають злоякісному запобіганню клітин і сповільнюють процес розвитку пухлини, якщо він уже почався.
Для чоловіків, які мріють продовжити свою сексуальну активність, хамса – доступна і натуральна добавка для посилення потенції. Страви з хамси протипоказані лише тим, у кого непереносимість на речовини, що містяться в ній.
