У разі небезпеки риба “Французький піхотинець” видає скрип

У воді, особливо в морській, звуки поширюються набагато швидше, ніж у повітрі, – зі швидкістю близько півтори тисячі кілометрів на секунду. І досягають неймовірних відстаней.

За спостереженнями японського біолога Хіами, креветки часом видають гул, здатний серйозно спантеличити екіпаж підводного човна і налякати нічних гуляк на прибережних вулицях. Шум, що здіймається зграями риб, креветок та інших мешканців морів, іноді перебиває звуки гребних гвинтів будь-якого судна.

Явище це давно відоме. Ще жителі стародавнього Риму називали “воронами” риб, здатних відтворити звуки. У Середземному морі мешкає сцієна, яка вміє випускати милозвучні тони. Можливо, ця риба і послужила “прототипом” співочих сирен, згаданих Гомером в “Одіссеї”.

В оповіданні “Літригони” О. І. Купрін писав, що риби можуть розмовляти, сповіщати одноплемінників про різні загрози, пастки, які підготувала їм людина. А остання пристосувалася слухати звуки моря задовго до появи гідрофонів і ехолотів.

Тепер ми знаємо, що зграя кільки випускає шум, схожий на шурхіт сухого листя на вітрі. Карасі, сазани і коропи мають звичку прицмокувати під час ковтання їжі. Шум, який виробляють сардини, дуже скидається на гул прибережних хвиль. Рибалки називають в’юнів “пищухами”, оскільки вони дійсно пищать.

Особливо “балакуча” тригла, морська риба, яка безперестанку бурмоче і квакає подібно до жаби, ніби маючи намір залякати і прогнати якогось ворога. Потрапивши в сіті рибалок, зграя тригли заглушає своїм шумом всі інші звуки навколо. Якщо погладити акваріумну триглу, то вона ніжно клекоче; якщо роздражнити – видає різкий неприємний звук.

Акваріумні рибки постраждали від людських примх більше, ніж будь-хто з водоплавних. Внаслідок досліджень-знущань з’ясувалося, що більшість риб відгукується на зовнішні подразники найрізноманітнішими звуками.

“Низькоголосі” риби видають звуки за допомогою плавального міхура, що знаходиться на спинному хребті, який повідомляє першому свої вібрації. Звуки ці нагадують скрипку, на якій “пиляє” поганий музикант. Сімейство риб, іменованих каркальщиками (Croakers), використовує свої повітряні бульбашки як резонатори і виробляють шуми, схожі на каркання. Спіймана білуга голосно і важко зітхає.

У період нересту в підводному світі щосили лунають голоси дозрілих самців, що зливаються поступово в один загальний могутній хор.

Увагу вчених привернули дивовижна частота вібрації та витривалість звукових м’язів риби-жаби (Toadfish). Вона здатна дзижчати шість тисяч разів на хвилину. Чорноморська ставрида і лускатник з Африки відповідно гавкають і нявкають, подібно до собаки і кішки. Кефаль видає звуки, схожі на цокання копит.

 

Є риба, звана “французький піхотинець”, потрапивши в біду, вона скрегоче глотковими зубами. Завдяки особливій будові щелеп, риба здатна спілкуватися з родичами за повної відсутності голосового механізму. Вчений-дослідник Фредерік Бертюксі та його однодумці встановили, що ці звуки видаються, коли рибі загрожує небезпека.

У риб є додатковий ряд зубів, який спрямовує їжу в гортань; він і утворює глоткову щелепу. Риби навчилися відтворювати звуки за допомогою цих зубів. Помітивши рівномірне стирання зубної емалі, вчені вирішили, що риби часто скрегочуть зубами.

“Голоси” більшості риб високочастотні; людське вухо не здатне сприймати їх.

Звуки, що випускаються морською живністю та окремими видами риб, у більшості випадків мають конкретний сенс. Наприклад, свист покаліченого дельфіна – це сигнал SOS, що кличе родичів на допомогу.

За допомогою звуків риби подають один одному:

• повідомлення про місцезнаходження їжі;
• сигнали про небезпеку;
• інформацію про місце, де вони в цей момент перебувають;
• дані про напрямок руху;
• знаки уваги в період нересту, самці приваблюють самок.

Зрозуміло, риби не тільки “говорять”, а й прекрасно чують. Кожен любитель рибного лову знає: щоб не злякати можливу здобич, необхідно дотримуватися тиші. Однак існують і такі риби, яких приваблює шум. Жителі островів на півдні Тихого океану заманюють дельфінів простими хлопками по поверхні води. Занурившись у воду до пояса, вони іноді співають пісні ритмічним, “присипляючим” голосом.

Звук часто відіграє роль приманки. Аборигени Нової Гвінеї “зазивають” акул тріскачками з морських раковин. Індонезійські рибалки приманюють риб листям цукрової пальми, що шарудять у воді, і трісками бамбука. Росіяни вдаряють по воді дерев’яною палицею.

Звук молота водолаза, що працює, змушує камбалу наблизитися до нього і з цікавістю витися навколо. А тріску ці глухі важкі стуки тільки лякають.

Слуховий механізм риб сильно відрізняється від людського. По всьому тілу риби проходять бічні слизові лінії, які дозволяють їй вловлювати звуки. Особливо добре “чують” акула і оселедець.

Крім усього іншого, великі морські тварини і деякі сімейства риб здатні до ехолокації. Видаючи звуки, вони сприймають його відлуння, що відбивається або дном, або якимось іншим твердим тілом. Це допомагає їм знайти здобич і уникати небезпек.