Особливості лову білого амура ранньою весною

Білий амур – риба серйозна, і нагороди сфотографуватися в обнімку з особисто спійманим екземпляром, удостоюється не кожен. Ловля його мимоволі асоціюється з японською боротьбою важковаговиків “сумо”. Тут теж потрібна гранична концентрація сил, вміння вгадати поведінку “супротивника” і вчасно перешкодити цьому.

Виходець із сім’ї коропів, східноазіатського походження. “Виходець” – не застереження. Вид, що мешкає в наших водоймах, був виведений іхтіологами спеціально для очищення водосховищ від заростання макрофітами. Добова норма споживання трави для білого амура приблизно дорівнює його вазі. А вирости він може більше, ніж на метр і досягти 32 кг ваги.

Мешкає, головним чином, у водоймах штучного походження, до яких належать охолоджувачі електростанцій і рибогосподарські ставки. Має дуже хорошу виживаність, витримуючи засоленість води до 10 гр на 1 літр. Взимку покривається рясним слизом і впадає в сплячку до весни.

Нерест починається, коли вода досягне 23°C – 26°C. Але нерест відбувається виключно в проточних водах, тому розведення білого амура в озерах можливе тільки штучним способом.

Поява цієї риби в деяких природних водоймах останнім часом привернула особливу увагу рибалок. На нього стали полювати спеціально, чого раніше не відбувалося.

До цього білий амур попадався випадково, і упіймання його мало поодинокий характер.

Спосіб життя та звички

Сказати про білого амура, що це риба полохлива, язик не повертається. Цьому гігантові абсолютно нікого боятися. Швидше тут підійде слово надмірна обережність. Найменший шум змушує його піти і довго не повертатися на місце. Для успішного лову потрібно обов’язково враховувати цю обставину.

Молодь до года питается водными рачками, повзрослев, начинает употреблять водоросли. Обнаружить белого амура можно, если внимательно присмотреться к поверхности воды. Рыба эта стайная и оставляет следы в виде плавающего помета, напоминающего утиный.

 

Ловля білого амура навесні – що необхідно знати

Весна – найкращий час для виходу на ловлю білого амура. Рослинність ще не набрала літньої сили, і за дефіциту звичного для нього корму, ловля білого амура навесні вигідно відрізняється від літньої ловлі. При досягненні температури води в 12°C – 15°C, вибравши сонячний і тихий день, і ґрунтовно підготувавшись, можна виходити на риболовлю.

Снасть однаково прийнятна, як поплавкова, так і донна. Остання може бути з фідером і без нього. Головна умова – гачок із насадкою не повинен лежати на дні. Тому повідець на донці обов’язково обладнується шматочком пінопласту кукурудзяної форми. При цьому потрібно врахувати, що свіжий пінопласт має відлякуючий запах.

Вудилище може бути будь-яке, крім надлегких і тонкостінних видів. Для поплавкового варіанта краще взяти довше вудилище, оскільки ловити поблизу від берега не доведеться. Для донки підійде спінінг. Наявність котушки для обох снастей обов’язкова. Також необхідно обзавестися зручним підсаком. Без нього обійтися просто неможливо.

Якщо котушка безінерційна, то бажано, щоб вона була з байтраннером. Ця система дасть змогу скинути волосінь під час різкого клювання, що дуже важливо під час лову такого силача, як білий амур. Інакше можна позбутися всієї снасті, включно з вудилищем.

Буде просто чудово, якщо за кілька днів до риболовлі з’явиться можливість ґрунтовно підгодувати місце передбачуваного лову. Підживлення, у вигляді зерен кукурудзи, слід розкидати широким (5 м – 6 м) радіусом, із концентрацією 60% у центрі.

Основна волосінь повинна мати діаметр 0,5 мм – 0,6 мм. Для повідків прийнятний перетин 0,3 мм – 0,4 мм. Гачки використовуються з вітчизняними номерами 7 або 9.

Насадки можуть бути у вигляді свіжої трави, водоростей, м’якоті молодих огірочків і нарізаних пагонів очерету. Використовують також і розпарену кукурудзу. Для цього її насипають у термос і заливають киплячою водою. Простоявши ніч у закритому термосі, насадка буде готова до використання. Приманку насаджують таким чином, щоб приховати вістря гачка, дотримуючись при цьому умови безперешкодного проходження леза крізь насаджений матеріал.

 

Сплеск закинутої насадки може насторожити амура. Тому снасть закидають не в центр підгодованого місця, а осторонь від нього. Підводку здійснюють повільним підтягуванням із тремтячою грою кінчика вудилища.

Клювання білого амура – просто мрія. Він бере відразу й різко. Найчастіше із самопідсічкою. А виведення його можна порівняти з битвою, де важлива не тільки тактика, а й стратегія.

Спочатку цей атлет докладе всіх зусиль, щоб досягти заростей. Не дати йому можливість сховатися в них, заплутати снасть і звільнитися від гачка – правильна тактика.

Правильна стратегія зводиться до того, щоб не давати йому жодної секунди відпочинку, тримаючи весь час волосінь у натягнутому положенні, намагаючись його втомити, підвести ближче до себе і посадити в підсак, поки він не вийшов на поверхню. Тому що від ковтка повітря його сили потрояться. І доведеться починати нове коло.

І навіть на березі, зі спійманим красенем у підсаці, не можна втрачати пильності.

Витягувати гачок голими руками не слід, можна позбутися фаланги, якщо амур раптом судорожно стисне глоткові зуби.

На закінчення варто сказати, що ловля білого амура ранньою весною дещо відрізняється від пізнішого часу. Вода ще недостатньо добре прогрілася, і амур тримається ближче до берега, у заливчиках не більше ніж півтора метра глибини.

Підживлення в цей час застосовувати не має сенсу. За три-чотири дні, необхідні для підгодівлі, вода може зігрітися і обережний амур, дорослого розміру, піде далі. Залишиться лише молодь, яку слід пожаліти і дати їй можливість вирости і показати згодом свою міць у нерівному бою з рибалкою.